Укол шприцем: яким? Розвиток ринку шприців в Україні: місце застарілих двокомпонентних шприців поступово займають сучасні трикомпонентні

Дата публикации 14/04/2010, 12:00

Укол шприцем: яким?

Динамічному розвитку ринку одноразових шприців в Україні заважає нелогічне регулювання галузі з боку держави. Захищаючи інтереси фактично одного гравця, чиновники стимулюють
неякісний імпорт з Азії і не дають українцям забути про болючі уколи.

Щорічно в світі здійснюється більше 12 млрд ін"єкцій. В Україні сьогодні на кожну людину припадає близько 9 ін"єкцій на рік, а обсяг ринку одноразових шприців в натуральному виразі складає близько 0,5 млрд. виробів в рік. Немає необхідності розповідати про те, що в нашій країні вже не користуються багаторазовими шприцами.

Одноразові вироби стали невід"ємною складовою вітчизняної медичної практики. Проте, до Європи в цьому питанні Україні ще далеченько. Справа в тому, що більшість використовуваних у нас одноразових шприців є двокомпонентними, тоді як весь цивілізований світ вже давно перейшов на трикомпонентні вироби.

Більш того, у ряді країн, поширені в Україні двокомпонентні шприци, взагалі заборонені до використання з формулюванням «інструменти, що необґрунтовано заподіюють пацієнтам больові відчуття». Проте, вітчизняний ринок, як водиться, зміг «вирізнитися», пропонуючи споживачу одночасно як двокомпонентні шприци, так і трикомпонентні.

Відчуйте різницю

До складу двокомпонентних шприців входить циліндр і поршень, а у трикомпонентних шприцах до них додається ще і гумовий ущільнювач на поршні. Як бачите, голку до компонентів інструменту не відносять. Що ж дає додатковий компонент, і чому його відсутність стала причиною для заборони використання шприців «старої моделі» у ряді європейських країн? По-перше, при роботі двокомпонентним шприцом необхідно прикладати значні зусилля, щоб «штовхати» поршень, діаметр якого більший за діаметр самого циліндра. По-друге, контролювати його рух вкрай важко (він рухається ривками), що заподіює пацієнту додаткові больові відчуття. По-третє, рухаючись в тісному просторі поршень як би «здряпує» із стінок циліндра мікрочастки пропилену, які потрапляють у тканини і кров пацієнта. Результат – всім відомі наслідки уколу – гематоми, синяки, ущільнення, набряки і т.д.

Всі ці недоліки усунені в новому поколінні шприців – «трикомпонентному». Гумовий ущільнювач позбавив медсестер від необхідності прикладати зусилля для руху поршня (ін"єкцію стало можливо робити взагалі однією рукою), зробив хід поршня шприца більш плавним і, головне, виключив можливість потрапляння поліпропілену в кров пацієнта.

Формування ринку шприців

Незважаючи на переваги трикомпонентних шприців, в Україні і досі частіше використовуються морально застарілі двокомпонентні (частка шприців нового покоління в загальному обсязі ринку в натуральному виразі - близько 5%). Значною мірою ринок таким, яким ми знаємо його зараз, сформувався після того, як у січні 2001 року ВАТ «Гемопласт» з Білгород-Дністровського виступило з ініціативою проведення спеціального розслідування відносно постачань одноразових шприців до України. За наслідками «розслідування» Мінекономіки в червні 2001 року ввело квоти на імпорт одноразових шприців з країн Європи і Росії.

Причому квотування стосувалося всіх шприців – як двокомпонентних, так і трикомпонентних, не дивлячись на те, що це якісно різні медичні інструменти. Причому такі заходи не тільки не сприяли створенню в Україні конкурентноздатних виробництв (трикомпонентні шприци не виробляються в Україні і зараз), але і не забезпечили споживача якісним товаром. Заборона на ввезення продукції з Європи стала каталізатором масового імпорту шприців з Азії – цей процес продовжується і сьогодні: щороку реєструється продукція декількох азіатських заводів.

Трикомпонентні реалії

Сьогодні ринок двокомпонентних шприців ділять між собою підприємство з Білгород-Дністровського (продукцію власного виробництва останні роки різноманітить шприцами з Китаю) і фірма «Фогт Медікал» (значну частину асортименту також завозить з Китаю).

На ринку ж трикомпонентних шприців помічені пропозиції близько півдесятка виробників. З Європи шприци завозять ТОВ «Богмарк Україна», піонер «трикомпонентного» сегменту, що займається його розвитком з 1993 р. (виробник – польський завод BogMark Medical Lomza), ТОВ «АРТУР-К» (виробник – німецький B.Braun Melsungen AG), з Азії – ВАТ «Гемопласт» (виробник – китайський Wenzhou Beipu Science and Techology Co., Ltd), ТОВ «Юнілайф» (виробник - Changzhou Heshou Medical Appliance Factory, Китай), «Фогт Медікал Логистікс» (виробник - Jiangsu Kanghua Medical Equipment Co., Ltd.).

На вітчизняному ринку можна також зустріти трикомпонентні шприци, на упаковці яких значаться європейські країни (особливою популярністю користується чомусь Великобританія), проте їх батьківщиною є Азія (як правило, країни з найбільш дешевою робочою силою – Китай, Малайзія, Корея, В"єтнам і т.д.).

Яскравий приклад – трикомпонентні шприци ТМ «Medicare» (постачальник – ТОВ «Допомога-1», м. Яготин Київської обл.). На упаковці, як, до речі, і в митних даних, вказаний відправник – компанія Medical Рroject з Великобританії. Проте боротися з ними порядніші постачальники не мають змоги, оскільки плутанина з країною походження на упаковці стала цілком і повністю можливою завдяки значному упущенню українського законодавства - щоб шприц був внесений в держреєстр, необхідно надати відомості, зокрема, щодо виробника продукції і його адреси. Про місце розташування виробничих потужностей не йдеться взагалі. Таким чином, не порушуючи умов реєстрації, такі постачальники порушують Закон про захист прав споживачів, вводячи людей в оману щодо географічного походження товару.

Висновки

Експерти у один голос твердять про те, що ринок шприців в Україні поступово перекроюватиметься у бік збільшення частки трикомпонентних шприців, не дивлячись на всі проблеми і «палиці у колеса», які ставить постачальникам держава.

Але «точка повернення» до двокомпонентних шприців для багатьох українців вже пройдена.
Тепер їм залишається навчитися розрізняти якісні і неякісні трикомпонентні шприци, тобто уважно читати написи на упаковці, консультуватися з медперсоналом, не «вестися» на підозріло низькі ціни. Кінець-кінцем, не соромитимуться звертатися в різного роду організації, що відстоюють інтереси споживачів. І рано чи пізно вони навчаться це робити.

Мова-то про власну шкіру йде. У повному розумінні цього слова!

Опубликовано: «Урядовий кур'єр», № 22 от 22 июня 2007 г.